Хронічний парапроктит (свищ прямої кишки або нориця) — хронічний запальний процес в анальній крипті, міжсфінктерному просторі та параректальній клітковині з формуванням норицевого ходу. Уражена крипта є внутрішнім отвором нориці. Також нориці прямої кишки можуть бути посттравматичні, післяопераційні (наприклад, після передньої резекції прямої кишки).
Абсолютна більшість хворих зі норицями прямої кишки пов’язують початок захворювання з перенесеним гострим парапроктитом. Приблизно третина хворих на гострий парапроктит звертаються до лікаря після саморозкриття (прориву) гнійника, після чого у них часто формується свищ прямої кишки, інша третина хворих взагалі не звертаються за медичною допомогою, поки у них після гострого парапроктиту не з’явиться нориця. Тільки третина хворих, що залишилася, гострим парапроктитом звертаються до лікаря своєчасно, але не всіх їх, з різних причин, оперують радикально. Приблизно половині хворих цієї групи виконують лише розтин та дренування абсцесу без ліквідації вхідних воріт інфекції, що найчастіше призводить до формування нориці прямої кишки. Відбувається постійне інфікування з просвіту кишки, гнійний хід оточується стінкою зі сполучної тканини – це вже норицевий хід. Зовнішній отвір нориці зазвичай відкривається на шкірі промежини, діаметр його часто не перевищує 1 мм, по ходу нориці в клітковині при недостатньо хорошому дренуванні можуть формуватися інфільтрати і гнійні порожнини.
Симптоми, клінічний перебіг
Скарги. Зазвичай хворого турбують наявність свищевого отвору (ранки) на шкірі в області заднього проходу, виділення гною, сукровиці, через що він змушений носити прокладку, обмивання промежини або сидячі ванни 1-2 рази на день. Іноді виділення бувають рясні, викликають подразнення шкіри, свербіж.
Біль при хорошому дренуванні повного нориці турбує рідко, оскільки характерна для неповного внутрішнього нориці. Вона обумовлена хронічним запальним процесом в товщі внутрішнього сфінктера, міжсфінктерному просторі і неадекватним дренуванням при зімкнутому задньому проході. Зазвичай біль посилюється в момент дефекації і поступово стихає, оскільки при розтягуванні анального каналу в момент проходження калового грудки неповний внутрішній свищ краще дренується.
Перебіг захворювання. Дуже часто хвороба протікає хвилеподібно, на тлі існуючого нориці може бути загострення запалення в параректальній клітковині. Це відбувається при закупорці нориці гнійно-некротичними масами або грануляційною тканиною. При цьому може виникнути абсцес, після розтину та спорожнення якого гострі запальні явища вщухають, кількість відокремлюваного з рани зменшується, зникає біль, покращується загальний стан, проте рана повністю не гоїться, залишається ранка не більше 1 см у діаметрі, з якої продовжують надходити сукровично- гнійні виділення — це зовнішній отвір свища. При короткому свищевом ході відокремлюване зазвичай мізерне, якщо виділення рясного гнійного характеру, швидше за все, по ходу свища є гнійна порожнина. Кров’янисті виділення повинні насторожувати щодо зловмисності свища.
Лікування хронічного парапроктиту
Єдиним радикальним методом лікування нориці прямої кишки є хірургічний, тобто наявність нориці є прямим показанням до операції. Звичайно, існують протипоказання до радикальної операції, в основному це тяжкі захворювання різних органів та систем у стадії декомпенсації. Якщо вдається досягти поліпшення стану після проведеного консервативного лікування, то операція стає можливою.
Операції з приводу нориці прямої кишки вимагають знання анатомії, фізіології та клінічного досвіду. Тому планове лікування хворих зі свищами прямої кишки слід проводити лише у спеціалізованих стаціонарах та оперувати їх мають фахівці – колопроктологи.